Набабити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:06, 10 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Набабити, -блю, -биш, гл. Принять нѣсколько душъ дѣтей. Я собі набабила онуків, аж п’ятеро. Харьк. г. Ось тобі й набабила, що Мотря аж ноги простягла.