Зноситися

Зноситися, -шуся, -сишся, гл. Износиться. Зносилася свити. І краса була не знать коли зносилася. Мир. Пов. І. 117.

Зноситися, -шуся, -сишся, сов. в. внестися, -суся, -сешся, гл. 1) Возноситься, вознестись, подыматься, подняться. Нехай лихий знесеться хоч до неба. К. Іов. 43. Уже качки зносяться. Каменец. у. 2) Только сов. в. О птицахъ: снести яйцо.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗНО́СИТИСЯ, зношуся, зносишся, недок., ЗНЕСТИСЯ, суся, сешся; мин. ч. знісся, знеслася, лося; док.

1. Входити в стосунки, переговори, установлювати зв'язки з ким-небудь; спілкуватися. В неї були лиш три добрі знайомі, з якими ненастанно зносилася (Ольга Кобилянська, II, 1956, 33); Я з цією господинею [цензурою] ніколи не зносився сам, за мене другі з нею цяцькалися (Панас Мирний, V, 1955, 391); Ніколає, зібравши всіх членів делегації в кімнаті професора Крянге, сказав, що зв'язок перервано і тому немає можливості знестися з посольством (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 428).

2. розм. Те саме, що здійматися 1—3, 7. Над вируючим морем, то припадаючи грудьми до білих грив, то поривно зносячись вгору, тривожно вились чайки (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 4); Давно знеслося пекуче сонце у зеніт (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 466); З білих димарів Дим угору зноситься рожевий (Максим Рильський, II, 1960, 72); Над лісом знісся вихор... (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 65); Над степом зноситься гора-могила (Микола Зеров, Вибр., 1966, 415); Уста шепочуть мертве ймення, Надія зноситься слаба (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 83).

3. тільки док. Відкласти яйце (про птахів). Хоч би де знеслась інша.. курка, він те яєчко знайде й принесе (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 194); Кудкудакали кури, шукаючи гнізд, щоб знестися... (Олесь Гончар, III, 1959, 318).

4. тільки недок. Пас. до зносити 1—8.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 671.

Ілюстрації