Забаламучувати

Забаламучувати, -чую, -єш, с. в. забаламутити, -мучу, -тиш, гл. Дурачить, одурачивать, отуманивать, отуманить, обманывать, обмануть. Та вже як не забаламучуй, а не забаламутиш його. Харьк.

Сучасні словники

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Забаламучувати, -чую, -єш, с. в. забаламутити, -мучу, -тиш, гл. Дурачить, одурачивать, отуманивать, отуманить, обманывать, обмануть. Та вже як не забаламучуй, а не забаламутиш його. Харьк.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ЗАБАЛАМУ́ЧУВАТИ, -ую, -уєш, недок., ЗАБАЛАМУ́ТИТИ, -учу, -утиш, док., перех., розм. Збивати з доброго шляху; одурманювати, затуманювати. Та вже як не забаламучуй, а не забаламутиш його (Сл. Гр.); Матері думай тепер. Бо він же ще дитина, хлоп’я довірливе, а якась така підвернеться, що з розуму зведе, за-баламутить, і де вже йому тоді думати про інститут, про науку… (Гончар, Тронка, 1963, 100). // Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 15.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

1. забаламучувати, -ую, -уєш, недок., забаламу/тити, у/чу, у/тиш, док., перех., розм. Збивати з доброго шляху; одурманювати, затуманювати. // Український тлумачний словник
2. забаламучувати, -чую, -чуєш, Пр. Занимати кому небудь час, заплутувати комусь думки, замилювати очі, збивати з шляху. // Словник лемківскої говірки
3. забаламутити — див. забаламучувати. // Український тлумачний словник
4. забаламучування, с. Дія за знач. забаламучувати. // Український тлумачний словник
5. забаламутити — мучам, чаш, Пр. Див. забаламучувати. // Словник лемківскої говірки

Ілюстрації

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Обма́н, брехня́ — умисне або неумисне введення в оману, твердження, що не є істинним.

Цілком очевидно, що брехнею слід вважати будь-яке висловлювання, що не відповідає реальності. Але з однією важливою обмовкою: мовцеві добре відомо, якою є реальність насправді, але він навмисно її спотворює, з метою ввести співрозмовника в оману. Фактично брехнею можна назвати й напівправду, коли мовець знає досить багато, але розкриває лише ту частину відомого, яка йому вигідна або принаймні безпечна, а не настільки приємні і зручні факти просто замовчує, немов їх і немає зовсім. Тобто, приховування правди — теж обман. Коли ж людина говорить неправду, але вірить, що це правда, то не можна сказати, що людина бреше.