Уміщати
Уміщати, -щаю, -єш, сов. в. умістити, -щу, -стиш, гл. теж саме, що вміщати
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
УМІЩАТИ (ВМІЩАТИ), аю, аєш і ВМІЩУВАТИ (УМІЩУВАТИ), ую, уєш, недок., ВМІСТИТИ (УМІСТИТИ), вміщу, вмістиш, док., перех.
1. тільки 3 ос. Містити в собі, включати до свого складу; поміщати. Заздалегідь розпланований кишлак на тисячу дворів ніяк не вміщав у собі й половини [переселенців] (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 236); Кімнатка станційного телеграфу не вміщувала всіх (Олекса Десняк, Вибр., 1947, 70); Театр був переповнений і далеко не міг вмістити всіх бажаючих (Минуле українського театру, 1953, 66).
2. Розташовувати де-небудь. Він [оркестр] був такий здоровий, що його не можна було вмістити ні в сінях, ні навіть в цілій світлиці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 138); Поміщати щось у чомусь. Денис Іванович ..вивертає з коренем холоднуваті гриби і ледве вміщує їх в руках (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 229); * Образно. Як вмістити в грудях радість велику, розповісти всім, всім про те, що вчора обрали її люди своїм депутатом до Народних Зборів Західної України (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 143); // Друкувати що-небудь у пресі. — Тим, що шукають праці, вміщуємо [оголошення] безплатно (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 53); Про нього [лікаря] багато писали і навіть в одній газеті вмістили його портрет (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 54).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Уміщати, -щаю, -єш, сов. в. умістити, -щу, -стиш, гл. Поміщати, помістити. Зміев. у. Не вмістити тобі в серці пової науки. К. Досв. 33.
Словник "Горох"
УМІЩА́ТИ (ВМІЩА́ТИ), а́ю, а́єш, УМІ́ЩУВАТИ (ВМІ́ЩУВАТИ), ую, уєш, недок., УМІСТИ́ТИ (ВМІСТИ́ТИ), уміщу́, умі́стиш, док., у що. тільки 3 ос. Містити в собі, включати до свого складу; поміщати. Розташовувати де-небудь. Поміщати щось у чомусь. Друкувати що-небудь (у періодичних, рекламних виданнях і т. ін.).
Ілюстрації
|
|
