Замишляти
Замишля́ти, -ля́ю, -єш, яю, яєш і ЗАМИСЛЮВАТИ, юю юєш, недок., ЗАМИСЛИТИ, лю, лиш, док.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗАМИШЛЯТИ, яю, яєш і ЗАМИСЛЮВАТИ, юю юєш, недок., ЗАМИСЛИТИ, лю, лиш, док.
1. перех., з інфін. і без додатка. Вирішувати що-небудь зробити, обдумуючи план дій; задумувати щось Замислив я охитрувати вередуху (Марко Вовчок, VI, 1956, 312); В цьому році він замислив застосувати яровизацію ранніх сортів картоплі (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 34); Над грою озера, у лузі, У срібло кинувши вудки, Для вас я, білоруські друзі, Замислив тихі ці рядки (Максим Рильський, III, 1961, 273); // Виношувати таємні, підступні плани, спрямовані проти кого-, чого-небудь. [Храпко:] З своїм батьком замишляєте проти мене, та ще й в мій двір ходиш? Боні щоб твоя нога не була тута! (Панас Мирний, V, 1955, 158); Заздрість гадюкою в серце вповзає, І він замишляє діло недобре (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 427); — Мені лячно, гер гауптман. Ніж будь-коли ясніше бачу я, куди нас замислюють штовхнути наші нові друзі (Натан Рибак, Час, 1960, 23); Телемах же, з подвір'я прямуючи, бистрим Кроком пішов, женихам лиховісну замисливши згубу (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 290).
2. тільки недок., неперех., заст. Верховодити кимось, розпоряджатися чим-небудь. Порадь мене, гаю, яку милу брати! Узяв би багату — не схоче робити; Узяв би розумну — буде замишляти (Павло Чубинський, V, 1874, 495); Сам одягсь ошатно, одягнені діти, Слава богу, єсть що і жінці надіти, Мається й сусідів чим пошанувати, Та й у господарстві єсть чим замишляти (Іван Манжура, Тв., 1955, 221).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Замишля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. зами́слити, -лю, -лиш, гл. 1) Замышлять, замыслить, задумывать, задумать. Тільки Бог святий знав, що він думав, гадав, замишляв. Макс. (1849) 53. 2) Только не сов. в. Командовать, распоряжаться. Грин. III. 84. Мил. 223. Ким же я буду, мій синочку, тепер замишляти? Мил. 213. Годувала дітки да й ким замишляти? Чуб. III. 157. Узяли собі гарну невістку, — тепер буде ким замишляти.
Ілюстрації
|
[[Зображення: |x140px]] | [[Зображення: |x140px]] |
