Скарбовий

Скарбовий, -а, -е. Казенный. Ном. № 1285. Скарбові гроші. Левиц. Пов. 3. Скарбові люде. К. ЦН. 227. А де ж твої, Нечаєнку, скарбовії вози? Лукаш.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СКАРБО́ВИ́Й, бва, бве, заст.

1. Який належить державній скарбниці, стосується її. — Я покину місце. Ми покатаємо в Петербург. Я напитаю там скарбову чи будлі-яку [будь-яку] іншу службу (Нечуй-Левицький, V, 1966, 253); Гриць Калинович був канцеляристом при львівській скарбовій бухгалтерії ще за панщини (Іван Франко, VI, 1951, 153); // у знач. ім. скарбовий, бового, чол. Той, хто жив на землях, що належали державній скарбниці, державі. У Молочках на фільварку Зробили це диво, Змовилися всі скарбові В забастовку живо! (Українські народні думи.., 1955, 316); // у знач. ім. скарбовий, бового, чол. Те саме, що скарбник 2. — Дослужився неборака — ні хліба, ні табаки... Сам надголодь ходжу, як і всі. Перевівся й кінь зо мною. Фуражу ні від хазяїна, ні від скарбового (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 217).

Скарбові селяни — селяни, що жили на землях, які належали державній скарбниці, державі.

2. Прикм. до скарб 7. По другий бік яру, на горі, між зеленими житами, стояла скарбова клуня, кошари (Нечуй-Левицький, I, 1956, 150); На широкому скарбовому дворі — стягнене з селян добро: поламані плуги, дрібні машини (Яків Качура, II, 1958, 304); // рідко. Багатий. Хоч не яке там скарбове [господарство], — можна б йому ціну скласти, — та таке ж то порядненьке, любеньке, що кращого й не бажати (Марко Вовчок, I, 1955, 310).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Скарбовий, -а, -е. Казенный. Ном. № 1285. Скарбові гроші. Левиц. Пов. 3. Скарбові люде. К. ЦН. 227. А де ж твої, Нечаєнку, скарбовії вози? Лукаш.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

СКАРБО́ВИ́Й, о́ва́, о́ве́, заст.

1. Який належить державній скарбниці, стосується її. — Я покину місце. Ми покатаємо в Петербург. Я напитаю там скарбову чи будлі-яку [будь-яку] іншу службу (Н.-Лев., V, 1966, 253); Гриць Калинович був канцеляристом при львівській скарбовій бухгалтерії ще за панщини (Фр., VI, 1951, 153); // у знач. ім. скарбо́ви́й, бо́во́го, ч. Той, хто жив на землях, що належали державній скарбниці, державі. У Молочках на фільварку Зробили це диво, Змовилися всі скарбові В забастовку живо! (Укр.. думи.., 1955, 316); // у знач. ім. скарбо́ви́й, бо́во́го, ч. Те саме, що скарбни́к 2. — Дослужився неборака — ні хліба, ні табаки… Сам надголодь ходжу, як і всі. Перевівся й кінь зо мною. Фуражу ні від хазяїна, ні від скарбового (Добр., Очак. розмир, 1965, 217).

Скарбо́ві́ селя́ни — селяни, що жили на землях, які належали державній скарбниці, державі.

2. Прикм. до скарб 7. По другий бік яру, на горі, між зеленими житами, стояла скарбова клуня, кошари (Н.-Лев., І, 1956, 150); На широкому скарбовому дворі — стягнене з селян добро: поламані плуги, дрібні машини (Кач., II, 1958, 304); // рідко. Багатий. Хоч не яке там скарбове [господарство],— можна б йому ціну скласти,— та таке ж то порядненьке, любеньке, що кращого й не бажати (Вовчок, І, 1955, 310).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

1скарбовий — Скарбовий: казенний [IV] скарбова дирекція: дирекція фінансового відділу в колишній Австрії [III] який належить державній скарбниці, стосується її [47] …

Толковый украинский словарь

2скарбовий — о/ва/, о/ве/, заст. 1) Який належить державній скарбниці, стосується її. || у знач. ім. скарбо/ви/й, бо/во/го, ч. Той, хто жив на землях, що належали державній скарбниці, державі. || у знач. ім. скарбо/ви/й, бо/во/го, ч. Те саме, що …

Український тлумачний словник

3скарбовий — прикметник рідко …

Орфографічний словник української мови

4скарбовий — ва, ве, Рс. Державний; це, що нележить касі держави …

Словник лемківскої говірки

5скарбний — а/, е/. Те саме, що скарбовий …

Український тлумачний словник

Ілюстрації