Шпарити

Шпарити, -рю, -риш, гл. 1) обпарювати кропом 2) бити

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ШПАРИТИ, рю, риш, док., розм.

1. перех. Обливати окропом; обпарювати. На кухні щось сікли сікачем, щось терли в макітрі, щось шпарили окропом (Юрій Смолич, Ми разом.., 1950, 261).

2. перех. і неперех., перен. Виконувати які-небудь дії з особливою силою, енергією, азартом і т. ін. [Гайдай:] Одні — боягузи, шкурники. ..А інші — просто контра... Усіх поставити в ряд отут і шпарить, шпарить з кулемета, аж поки чистим стане борт (Олександр Корнійчук, I, 1955, 47); У сусідній кімнаті шпарив джаз-банд (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 373); Минув день, другий. А дощ періщить!.. А дощ шпарить, аж бульки схоплюються (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 19); // Бити, лупцювати кого-, що-небудь. — Гамселити [панів], — підказав Покивай. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Хворостити! Хвоїти! Шпарити! (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 368); // Швидко йти, бігти і т. ін. Дуже зранку, на світанку, Шпарить котик на рибалку (Михайло Стельмах, Живі огні, 1954, 50); Страшні видива ввижалися уві сні. Отець Іоанн женеться за мною з довгою дрючиною. Біжу, скільки духу.. А батюшка, піднявши фалди, шпарить навздогін (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 31); // Читати, говорити і т. ін. не зупиняючись, без упину. Вийде хлопець, в груди вдарить (В цих ділах не новичок!) І по писаному шпарить, Мов справжнісінький дячок (Степан Олійник, Вибр., 1959, 272); А ти схвально завчив усі скарги.. Як по писаному шпариш (Іван Ле, Україна, 1940, 10); Я міркував собі тихенько. Рінке також примовк. Зате Сміт не вгавав: він далі шпарив нам свій список рекордів (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 223).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Шпарити, -рю, -риш, гл. 1) Обварювати кропом. 2) Бити, колотити. Заведуться ляхи з козаками і почнуть один одного товкти та шпарить.

Ілюстрації