Квацяти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:22, 7 листопада 2021; Vohrabarchuk.uk19 (обговорення • внесок)
Ква́цяти, -цяю, -єш, гл. Розмазувати.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КВА́ЦАТИ, аю, аєш і КВА́ЦЯТИ, яю, яєш, недок. 1. перех. і неперех., розм. Розмазувати що-небудь. Ото не їсть, а тільки квацяє (Словник Грінченка); * Образно. Колись він умів гнути чи пригинати добрих майстрів і розумників, а тепер доводилося задовольнятися тим, що їхню славу квацяв дьогтем (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 49).
2. перех. Попадати в когось м'ячем або торкатися когось рукою, граючи в квача, гилку тощо; мазати (у 6 знач.).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Квацяти, -цяю, -єш, гл. Розмазувати. Ото не їсть, а тільки квацяє.
Ілюстрації
|
|
|
