Наброїти

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Набро́їти, -ро́ю, -їш, гл. Наробити дурниць, нашкодити.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НАБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., розм. Наробити чогось неприємного, шкоди; нашкодити. Як залицявся [Хапко] до Пушкаренкової Мотрі, то у два тижні такого наброїв, набрехав, наремствував, налихословив, нашкодив, що доброму чоловіку на цілий би довгий вік удостачу (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 297); Дощ таки наброїв нам: ціла верства снопів підмокла (Яків Качура, II, 1958, 133).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Набро́їти, -ро́ю, -їш, гл. Зробити дурість. Тепер же на мене звертає, сама наброївши біди. Котл. Ен. VI. 13.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Ілюстрації

Прямець.PNG Прямець1.png Прямець2.png

Медіа

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

[httpадреса слова]

[адреса посилання]