Молодчик
Моло́дчик, -ка, м. Ум. отъ молодець. Ой добрий молодчик по уличках сам блукає, ой він собі радістьдівку викликає. Чуб. V. 131.
Іменник, істота чоловічого роду. Використовується тільки у чоловічому роді.
Молодчик має декілька відтінків значень 1.Молодчик - чий-небудь поплічник, виконавець чиєїсь волі. 2.Молодчик - людина, зазвичай молодий, небезпечний або підозрілий для оточуючих. 3.Може мати презирливо-зневажливе ставлення: В Іспанії воювали проти іспанського народу іспанські, італійські та німецькі молодчики, але то воював фашизм
Синоніми: юнак, тип, суб'єкт, молодець
Відмінок | Слово |
---|---|
Називний | молодчик |
Родовий | молодчика |
Давальний | молодчику |
Знахідний | молодчика |
Орудний | молодчиком |
Місцевий | у молодчика, на молодчику |
Кличний | молодчику |
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Укрлит.org
1. Зменш.-пестл. до молоде́ць Молодчика б сюди молодого… (Мирний, III, 1954, 300)
2.розм. Людина, моральне обличчя якої заслуговує осуду. Вона не вийшла, сказала — недужа. Колісник радів. Видно, молодчики далися узнаки, думав він (Мирний, III, 1954, 295)
Ілюстрації
Джерела та література
http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%87%D0%B8%D0%BA
https://rg.ru/2017/02/08/v-chem-raznica-slov-molodcy-i-molodchiki.html
https://ru.wiktionary.org/wiki/%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%87%D0%B8%D0%BA