Скидатися

Скидатися, -даюся, -єшся, гл. Спохватиться, броситься. Скидались шукати, коли ж нема. Черном. Скидався хортів годувати тоді, як на влови їхать. Черном.

Скидатися, -даюся, -єшся, сов. в. ски́нутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Складываться, сложиться (деньгами), сдѣлать складчину. І скинулись по копійці, купили ще й горілкиЧуб. V. 1048. 2) — чим. Обращаться, обратиться во что. Скидайсь ти, Домно, гадюкою, а я білим каменем стану. Нар. ск. Підем, сестро, в дуброву, скинемося травою. Чуб. V. 918. А дочка не втерпіла, в рік прилетіла, скинулася сивою зизулькою, у вишневім саду сіла. Мет. 256. 3) — очима. Взглядывать другъ на друга. Він нахилився підіймати, а я й собі.... скинулись близько очима. Г. Барв. 66. 4) — на ко́го. Быть похожимъ, походить на. Він так скидається на когось, та ніяк не згадаю на кого це. Кіев., Под. г.г. Вона на тебе трохи скинулась.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СКИДАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., СКИНУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Раптово, сильно здригатися. Кволим виріс її менший хлопчик, полохливим.. Від пострілу скидається (Петро Панч, В дорозі, 1959, 104); Павлик од несподіванки аж скинувся над книгою (Петро Колесник, Терен.., 1959, 188); // тільки док. Раптово занепокоїтися, оживитися; стрепенутися. — Боже мій, боже, — аж скинулась із радощів Явдоха. — Та це ж і молоти на жорнах не доведеться. Завтра вже паляниць напечу... (Олесь Донченко, III, 1956, 10); — Кінець усьому! — Невже, отаман здався? — скинувся отець Софроній (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 57); // тільки док., перен. З'явитися на мить (про думку, почуття і т. ін.); промайнути. Варвара розплющила очі й побачила поруч з собою темний профіль.. — Де я бачила це обличчя? — скинулася в мозку Варвари напружена і чомусь тривожна думка (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 87); Скинувся подив в очах; // тільки док. Раптово початися; вибухнути. Скинувся сміх і затих; // Різко зводитися вгору (про брови, повіки і т. ін.). У Надії скинулась ліва брова. Так вона завжди скидається красивою, трохи надламаною дужкою (Яків Баш, Надія, 1960, 20); Посмутилось синє море, Хвилі скинулись, як гори (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 146); // з інфін. Запізнившись, поспішно, із запалом братися робити щось; спохвачуватися. Скидався хортів годувати тоді, як на влови їхать (Словник Грінченка); // Відокремившись від чого-небудь, поширюватися. Пожежа скинулася з хати Соколюків, миттю переметнулась на сусідів (Василь Земляк, Лебедина зграя, 1971, 31). ♦ Очі скидаються (скинулись) на кого — що — хтось подивився куди-небудь, на когось або щось. Мертва тиша була йому відповіддю. І тільки сотні очей так скинулись на нього, що він зразу обмгяк (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 818); Скинутися очима — переглянутися, перезирнутися. Як скинулись [з парубком] зблизька очима, так я й додому приїхала з пасками, нічого не тямивши (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 66); Скинулись Гиря й Годований очима. Один одного зрозуміли (Микола Куліш, П'єси, 1960, 27).

2. Сплескувати, піднявшись до поверхні води (про рибу). Любив [я], коли скидалась велика риба в озері чи в Десні на захід сонця (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 474); Над човном пролітають вечірні птиці, недалеко важко скинувся сом (Михайло Стельмах, I, 1962, 434).

3. розм. Давати гроші для якої-небудь спільної справи, для допомоги комусь (про багатьох). Вісім чоловіка — це буде товариство. Вони скинуться грішми і за ті гроші наймуть Горянського землю (Борис Грінченко, II, 1963, 320); Ви, дівчата, молодиці, скиньтеся по грошу, Купіть мені шаровари, най дрантя не ношу (Коломийки, 1969, 117); Ми скинулись по п'ятаку, взяли візника і поїхали (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 45).

Скинутися по слову, заст. — перемовитися. Тут скинулись по слову: Трохим розпитує,.. а Денис мов і говорити з ним не хоче (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 402).

4. на кого — що. Бути схожим на кого-, що-небудь; нагадувати когось, щось. Іван ніс на плечах весла і скидався на рибалку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 385); Увіходить Йоганна.. Обличчя дуже підмальоване, скидається на маску (Леся Українка, III, 1952, 177); Івасик, як дві краплини води, скидався на свою матір (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 17); Довгий, сухорлявий о. Мойсей трохи скинувсь своєю постаттю й видом на тих довгих, темних аскетів святих, що малюють на візантійських образах (Нечуй-Левицький, I, 1956, 117); // безос. День — не день і на ніч не скидається... (Степан Васильченко, I, 1959, 230); До половини січня й зовсім не скидалося на зиму — глибока осінь та й тільки (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 224).

5. ким, чим. Перетворюватися в кого-, що-небудь; обертатися на когось, щось. — Скидайсь ти, Домна, гадюкою. А я, молод, да білим каменем стану! (Павло Чубинський, V, 1874, 704); Виходить Хима з бору, а сонце вже сідай. Чує вона в собі нелюдську силу... Скинулась вона ластівкою та й полинула (Марко Вовчок, I, 1955, 53).

6. тільки недок., кого, чого, діал. Цуратися. Своєї мами не скидається [син]... (Василь Стефаник, Вибр., 1945, 99).

7. чого, діал. Відмовлятися від чого-небудь. Торгуєш на око, худобина показна, а прийде до ваги, а вона легка, і ти мусиш доплатити, бо купець більше не дасть, а скидатися торгу не хочеш, щоб не розсердити його (Іван Франко, VIII, 1952, 361); Гвардія без доброї коменди [командування] вправлялася більше в пиятиках, ніж у воєнній дисципліні, полковник скинувся коменди, генерал Бем, знеохочений, плюнув на все і виїхав до Відня (Іван Франко, III, 1950, 322).

8. тільки недок. Пас. до скидати 1—9. Майже 2 мільярди кубометрів стічних вод скидається в різні водойми (Комуніст України, 8, 1966, 27).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Скидатися 1, -даюся, -єшся, сов. в. ски́нутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Складываться, сложиться (деньгами), сдѣлать складчину. І скинулись по копійці, купили ще й горілки. Чуб. V. 1048. 2) — чим. Обращаться, обратиться во что. Скидайсь ти, Домно, гадюкою, а я білим каменем стану. нар. ск. Підем, сестро, в дуброву, скинемося травою. Чуб. V. 918. А дочка не втерпіла, в рік прилетіла, скинулася сивою зизулькою, у вишневім саду сіла. Мет. 256. 3) — очима. Взглядывать другъ на друга. Він нахилився підіймати, а я й собі.... скинулись близько очима. Г. Барв. 66. 4) — на ко́го. Быть похожимъ, походить на. Він так скидається на когось, та ніяк не згадаю на кого це. Кіев., Под. г.г. Вона на тебе трохи скинулась.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Скидатися, даюся, єшся, сов. в. ски́нутися, нуся, нешся, гл.

1) Складываться, сложиться (деньгами), сдѣлать складчину. І скинулись по копійці, купили ще й горілки. Чуб. V. 1048.

2) — чим. Обращаться, обратиться во что. Скидайсь ти, Домно, гадюкою, а я білим каменем стану. нар. ск. Підем, сестро, в дуброву, скинемося травою. Чуб. V. 918. А дочка не втерпіла, в рік прилетіла, скинулася сивою зизулькою, у вишневім саду сіла. Мет. 256.

3) — очима. Взглядывать другъ на друга. Він нахилився підіймати, а я й собі…. скинулись близько очима. Г. Барв. 66.

4) — на ко́го. Быть похожимъ, походить на. Він так скидається на когось, та ніяк не згадаю на кого це. Кіев., Под. г.г. Вона на тебе трохи скинулась.

Скидатися, даюся, єшся, гл. Спохватиться, броситься. Скидались шукати, коли ж нема. Черном. Скидався хортів годувати тоді, як на влови їхать. Черном.