Диба

Диба, нар. Дыбомъ. Як скочить Лев аж диба стала грива. Гліб. 21.

1. Середньовічне знаряддя катувань. — На палю! — князь зикнув та шаблею брязь! — До палі ще пекло і диба! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 213); З диби Покуту зняли [шляхтичі] ледь живого (Петро Панч, III, 1956, 426).

2. перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. Ой на руки кайдани, А на ноги диби, — Хотять ляшки сіромаху До світа згубити (Українські народні думи.., 1955, 69); [Чопорій:] Бери його, веди, мосьпаненьку, і забий в диби, щоб не втік! (Марко Кропивницький, V, 1959, 139).

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДИБА 1, и, жін., іст. 1. Середньовічне знаряддя катувань. — На палю! — князь зикнув та шаблею брязь! — До палі ще пекло і диба! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 213); З диби Покуту зняли [шляхтичі] ледь живого (Петро Панч, III, 1956, 426). 2. перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. Ой на руки кайдани, А на ноги диби, — Хотять ляшки сіромаху До світа згубити (Українські народні думи.., 1955, 69); [Чопорій:] Бери його, веди, мосьпаненьку, і забий в диби, щоб не втік! (Марко Кропивницький, V, 1959, 139). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 269. ДИБА 2 див. диби. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 269. ДИБА 3, присл. Те саме, що дибом. ♦ Диба ставати (стати) — те саме, що Ди́бом ставати (стати) (див. ди́бом). Як скочить Лев — аж диба стала грива... На Вовка бідного насів (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 57). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 269.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Ди́ба нар. Дыбомъ. Як скочить Лев — аж диба стала грива. Гліб. 21.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ДИ́БА1, и, ж., іст. 1. Середньовічне знаряддя катувань. — На палю! — князь зикнув та шаблею брязь! — До палі ще пекло і диба! (Стар., Поет. тв., 1958, 213); 3 диби Покуту зняли [шляхтичі] ледь живого (Панч, III, 1956, 426). 2. перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. Ой на руки кайдани, А на ноги диби, — Хотять ляшки сіромаху До світа згубити (Укр.. думи.., 1955, 69); [Чопорій:] Бери його, веди, мосьпа-неньку, і забий в диби, щоб не втік! (Кроп., V, 1959, 139). ДИ́БА2 див. ди́би. ДИ́БА3, присл. Те саме, що ди́бом. ◊ Ди́ба става́ти (ста́ти) — те саме, що Ди́бом става́ти (ста́ти) (див. ди́бом). Як скочить Лев — аж диба стала грива… На Вовка бідного насів (Гл., Вибр., 1957, 57). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 269.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

диба I -и, ж., іст. 1) Середньовічне знаряддя катувань. 2) перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. II див. диби. III присл. Те саме, що дибом. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Ди́ба — знаряддя катувань у середньовіччі.

Історія. Перша згадка слова «диба» у давньоруських джерелах належить до початку XIII ст., але воно вживалося тоді в сенсі «колодка». З XVII ст. у російських джерелах так називається вже знаряддя тортур[1].

Конструкція. Існувало два різновиди цього пристрою — вертикальний і горизонтальний.

Вертикальна диба. При вертикальній компоновці жертву підвішували під стелею, вивернувши суглоби і прив'язували до ніг різноманітні гирі.

Горизонтальна диба. У горизонтальній дибі жертву фіксували горизонтально (чи під нахилом) й розтягували спеціальним механізмом поки у неї не рвались м'язи та сполучні тканини. така диба мала різноманітні «колючі» елементи на самій площині диби. У Польщі такий вид диби відомий як «Мадеєве ложе» (пол. Madejowe łoże) — на честь легендарного розбійника Мадея.