Розчиняти

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:03, 6 листопада 2021; Amzavalniuk.uk19 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Розчиняти, -няю, -єш, сов. в. розчини́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Отворять, отворить, растворять, растворить. Двері розчиняє. МВ. II. 177. 2) Растворять, растворить, дѣлать, сдѣлать закваску для хлѣба. МУЕ. III. 34. Св. Л. 97. Гречаники розчиняла. Чуб. V. 1173. 3) Вскрывать, вынимать, вынуть внутренности. Стали розчинять рибу. Грин. І. 66.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РОЗЧИНЯТИ 1, -яю, -яєш, недок., РОЗЧИНИТИ, чиню, чиниш, док. 9 перех.

1. Відчиняти, розкривати (двері, вікно і т. ін.). Повернувся він, а моя дочка іде навпроти його, двері розчиняє (Марко Вовчок, I, 1955, 240); Хутко скочила дівчинка з ліжка і розчинила вікно навстіж (Олесь Донченко, VI, 1957, 29);
// Відчиняючи, розкриваючи двері, вікно і т. ін., робити вільним доступ, прохід куди-небудь. Я розгублено.. подивився на Професора, а останній розчиняв тим часом шафу і пропонував мені ще цілу гору книжок (Юрій Яновський, II, 1958, 122); Парадне розчинила Тося і пропустила Саїда (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 168);
// рідко. Розтуляти що-небудь стулене, стиснуте. Він.. розчиняє рота, намагається щось крикнути, але замість крику виривається хрипливий клекіт (Михайло Стельмах, I, 1962, 383).

2. розм. Те саме, що анатомувати. Приїхали [судові], ножі беруть, І генерала розчиняють, І яд находять в животі (Тарас Шевченко, II, 1953, 225);
// Очищати від нутрощів, потрухів; патрати. Надія взялася розчиняти рибу (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 85).

РОЗЧИНЯТИ 2, -яю, -яєш, недок., РОЗЧИНИТИ, чиню, чиниш, док., перех.

1. Змушувати розчинитися в чому-небудь (див. розчинятися 2 1). Вода має дуже важливу властивість розчиняти інші речовини (Хімія, 7, 1956, 72); Лікується [Аврам] камфорою, п'є її, розчинивши в горілці (Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 77).

2. перен. Примушувати злитися з чим-небудь, стати частиною чогось. Комсомольці-господарі кинулися їх [новаків] термосити, здоровкатися, розчинили в своїй компанії, і всі рушили до автобуса (Юрій Яновський, II, 1954, 142).

3. Розводити борошно рідиною, приготовляючи тісто. Під припічком воду брала, Гречаники розчиняла (Павло Чубинський, V, 1874, 1173); — Мамо, я пироги розчиню... У мене питльованої [муки] трохи є і дрова сухі в печі лежать (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 169).

Ілюстрації

Розчиняти1.png Розчиняти2.jpg Розчиняти3.jpg

Медіа

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Розчинятися