Утинок
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:57, 6 листопада 2021; Amzavalniuk.uk19 (обговорення • внесок)
Утинок, -нку, м. Отрубокъ, обрубокъ. НВолын. у. Шух. І. 96. Вас. 14 7.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
УТИ́НОК (ВТИНОК), -нка, чол.
1. Що-небудь обрубане, обрізане, вкорочене. У всьому корова як корова — і ноги на місці, і роги круті, а ось хвіст — куций. Не хвіст, а утинок (Олесь Донченко, VI, 1957, 143); Тут кишла людей на долонях нив У зелених втинках тополь і платанів (Леонід Первомайський, I, 1958, 109).
2. діал. Обріз. Бандити зривають з плечей карабіни та втинки і роз'їжджаються на дві сторони (Михайло Стельмах, II, 1962, 197); Свій утинок він уже встиг віддати Степанові Кушніру, що лежав поруч у другій борозенці і немилосердно лаявся після кожного пострілу: куцак сильною віддачею мало не виривав чоловіка із землі (Михайло Стельмах, II, 1962, 192).
Ілюстрації
|
|
|
|
