Ззамолоду
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 11:45, 6 листопада 2021; Amzavalniuk.uk19 (обговорення • внесок)
Ззамолоду, нар. Съизмолоду. Полись танцював ззамолодуЛевиц. Пов. 54.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗЗАМОЛОДУ, присл. За молодих літ, у молоді роки; замолоду. — Тяжко, брате, Людей на старість розпізнати. А ще гірше ззамолоду Гадину кохати (Тарас Шевченко, II, 1953, 51); Вони вдвох приятелювали ще ззамолоду, навіть змалку (Нечуй-Левицький, I, 1956, 116).
Онлайн-бібліотека українських словників "ГОРОХ"
Те саме, що за́молоду. – Тяжко, брате, Людей на старість розпізнати. А ще гірше ззамолоду Гадину кохати. (Т. Шевченко) Вони вдвох приятелювали ще ззамолоду, навіть змалку. (І. Нечуй-Левицький) [Параска:] Бий, бодай тобі руки посохли! І ззамолоду з синяків не виходила, бий і на старість! (І. Карпенко-Карий)