Маніжитися
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:58, 5 листопада 2021; Amzavalniuk.uk19 (обговорення • внесок)
Маніжитися, -жуся, -жишся, гл. Жеманиться; нѣжничать.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МАНІЖИТИСЯ, жуся, жишся, недок., розм.
1. Поводитися манірно; маніритися. [Захарко:] Та то Домаха, може, з болісті? Хвора людина — треба вибачити!.. [Василь:] Дуже вже вона маніжиться! (Марко Кропивницький, II, 1958, 159); Гнат бере стакан в руки і так маніжиться, ніби тієї горілки зроду і не куштував: хмуриться, кривиться, одвертається (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 208).
2. з ким, рідко. Те саме, що панькатися. Кат із нею [дівчиною], посадовить її на санки, тільки не біля себе, а на самім задку, — з їхнім братом не дуже треба маніжитися, а то ціни собі не складуть (Михайло Стельмах, I, 1962, 152).
Ілюстрації
|
|
|
|
