Утримати

Утримати, ся. См. Утримувати, ся.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

УТРИ́МАТИ = Утримувати.

УТРИ́МУВАТИ (ВТРИ́МУВАТИ), ую, уєш, недок., УТРИ́МАТИ (ВТРИ́МАТИ), аю, аєш, док., перех.

1. Держати, тримати кого/що-небудь, не даючи упасти. Солдати стояли непорушно і похмуро супилися. Мерзли руки в подертих рукавицях, насилу утримуючи рушниці (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 185); Марина зіп’ялась навшпиньки й зірвала яблуко. Але не втримала — впустила. Чути, як гупнуло (Андрій Головко, I, 1957, 452); І сам ти впав був од тяжкої рани, Та прапор полку у руці втримав (Максим Рильський, II, 1960, 250).

Утримувати (утримати) рівновагу.

2. Перешкоджати чиємусь рухові, уповільнювати, гальмувати просування кого/чого-небудь або зупиняти зовсім. Чайчиха підбитою птицею впала на край саней, намагаючись втримати, спинити їх безсилими руками (Михайло Стельмах, I, 1962, 32).

— Тримаючи, притримуючи кого-небудь, перешкоджати щось зробити. Кассандра поривається кинутися з муру на поле, сестра утримує і бореться з нею (Леся Українка, II, 1951, 276); Це був Юлій. Я ступнув був до нього, але Жабі утримала мене за руку (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 159).

— Стримувати кого-небудь від якихось дій, вчинків. Вакуленко зрозумів бажання молодого матроса, але єдине, що його утримувало від остаточного рішення — це екзальтованість Бучного (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 121); Яремченко не втримував старого. Слухав його мову — пристрасну, злу (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 16).

Утримати язик (язика) за зубами (на прив’язі).

Утримувати (утримати) серце — те саме, що Здержувати (здержати) серце. Коли доля велить полягти за мій край В несподівану ранню могилу, Ти, мій батьку святий, серце скорбне втримай: Моя смерть дасть відвагу і силу! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 99).

3. Просити або змушувати кого-небудь залишатися де-небудь; не відпускати. Алла Михайлівна вже не втримувала мене, навіть не глянула на мене, прощаючись (Леся Українка, III, 1952, 607); — Зле-бо однаково — в путь випроваджувать гостя, що хтів би Ще залишитись, чи втримувать тих, що від’їхати прагнуть (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 257); — О, коли б то знаття! За руки б його схопила, силоміць би утримала, не пустила б у ту.. Америку (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 124); Віщувало серце, що як тільки зміцніють синові крила, — не втримати його в хаті, знову гайне по світах (Олесь Гончар, II, 1959, 198).

4. Не віддавати ворогові якоїсь позиції, якогось рубежу, військового об’єкта і т. ін. — Взвод утримує сектор біля мосту. Бармаш вступив у бій просто з дороги (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 139); Ми мали наказ утримувати задінський плацдарм (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 337); — Ти знаєш, коли ми не втримаємо отої переправи, значить, пиши — наша сторона програла маневри (Микола Трублаїні, I, 1955, 71); — Під загрозою — залізниця на Миколаїв. Партійний комітет покладає на вас, таврійські комунари, будь-що втримати залізницю (Олесь Гончар, II, 1959, 105).

5. Зберігати що-небудь однаковим, незмінним. — Державу тільки на одному мечі не втримаєш. Тут мислити треба (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 531); Дивно було: бригади втримати не міг [Муравйов], а тут ще більшими людськими масами розпоряджається (Олесь Гончар, II, 1959, 283); Мало збудити інтерес до теми, про яку повинен розповісти [науково-популярний] фільм. Його слід ще утримати, не дати йому згаснути (Мистецтво, 5, 1961, 36).

— Залишати у себе, в своєму користуванні, не віддавати іншому. — Ми хочемо тільки одного: щоб земля наших дідів залишилась за нами. А пан знову хоче її відібрати.. То розузнай [дізнайся], як нам утримати землю в своїх руках і кому бити чолом (Михайло Стельмах, I, 1962, 247).

— Тримати в собі, не випускати. Горщечки та кубики повинні бути добре проникними для коренів, здатними утримувати велику кількість води та розчинів мінеральних солей (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 73).

6. Відраховуючи певну частину якої-небудь суми (зарплати і т. ін.), не віддавати її з якихось причин.

Словник української мови за редакцією Б. Д. Грінченка

УТРИ́МАТИ, ся. УТРИ́МУВАТИ, ся.

УТРИ́МУВАТИ, ую, єш. сов. в. утримати, аю, єш, гл.

1. Удерживать, удержать.

2. Содерживать, содержать. Аби но виживитися та утримати свою родину. Гн. II. 24.

Словник Лемківскої Говірки (2001)

УТРИ́МАТИ, єш, (УТРИ́МУВАТИ, ую). — Тримати кого-небудь, не даючи упасти; просити кого-небудь залишитися; не віддавати ворогові позиції.

Ілюстрації

Цікаві факти

Судово-юридичний блог

Затримання особи на стадії досудового розслідування.

Підстави та порядок затримання врегульовано не лише на конституційному рівні та міжнародно-правовими актами, а й у новому КПК. Затримання вважається тимчасовим запобіжним заходом (ст. 188—192, 207—213).

Затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання з метою приводу. Відрізняється від інших його видів за своєю метою (забезпечення явки підозрюваного чи обвинуваченого для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою), строком (до 36 годин), а також юридичною підставою (ухвала слідчого судді, суду про дозвіл на затримання з метою приводу).

Затримання без ухвали слідчого судді, суду. За загальним правилом, ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду (ч. 1 ст. 207 КПК). Утім, затримання допускається без такої ухвали уповноваженою на те службовою особою (ст. 208 КПК) та будь-якою іншою особою (ст. 207 КПК) при наявності визначених в законі підстав.