Здурити

Здури́ти, -рю, -риш, гл. Обманути. Одурить когось/щось. З ума зійти . Виведь єї в чисте поле — скажуть, що здуріла. Ном. № 3104.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗДУРІТИ, ію, ієш, док., розм. - Втратити здатність розсудливо міркувати, ясно сприймати і розуміти навколишнє. Я й бачу, що воно в: здурів парубок, закохався (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 243); — Хіба я здурів, щоб гори розкопував, — сердито обізвався Карпо (Нечуй-Левицький, II, 1956, 274); Можна здуріти від тої повіні корінців, брунатних, жовтих, білих, тонких, грубих (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 208); [Оксана:] Ото, здуріла молодиця, зовсім вдуріла! Почув би хто, осміяв би — до стінки розмовляє (Захар Мороз, П'єси, 1959, 19); // Те саме, що сказитися (про тварин). Здурів скажений цап, ріжки назад загнувши, Махнув борідкою, замекав, заскакав (Євген Гребінка, I, 1957, 43).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 552.

Ілюстрації