Журіння

Журіння, -ня, с. Печаль, тоска. Єсть у мене, братіку, із хмелю похмілля, коло мого серденька велике журіння. Мет. 249.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЖУРІ́ННЯ, я, сер. Почуття смутку, скорботи, туги. Єсть у мене, братику, із хмелю похмілля, — коло мого серденька велике журіння (Словник Грінченка); — А що по журінню? Не що воно порадить! Не лад і журитись (Марко Вовчок, I, 1955, 166)

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Журі́ння, -ня, с. Печаль, тоска. Єсть у мене, братіку, із хмелю похмілля, — коло мого серденька велике журіння. Мет. 249.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ЖУРІ́ННЯ, я, с. Почуття смутку, скорботи, туги. Єсть у мене, братику, із хмелю похмілля, — коло мого серденька велике журіння (Сл. Гр.); — А що по журінню? Не що воно порадить! Не лад і журитись (Вовчок, І, 1955, 166).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Журіння.-я, с. Почуття смутку, скорботи, туги.

Ілюстрації

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Жур,журба,жура,журбити