Відвойовувати

Відвойовувати, -вую, -єш, сов. в. відвоювати, -воюю, -єш, гл. Отвоевывать, отвоевать, добыть силой. Я вас навчив би боронити що одвоювали вам козаки! Який гаспид одвойовував нам наше добре, опріч нас самих. К. ЧР. 69. Царь іде войною на цього самого царя, шоб відвоювати у його другу дочку. Рудч. Ск. Я тебе від смерти відвоював. Рудч. Ск.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВІДВОЙОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВОЮВАТИ, юю, юєш, док. 1. перех. Війною повертати, відбирати що-небудь захоплене ворогом, супротивником або здобувати те, що йому належить. — За п'ятсот год [років] передніше один пра-пра-пращур-щур карапетів напав на наше царство і одвоював од нас оті землі, поля та сіножаті (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 32); Ярослав і Мстислав в 1031 р. відвоювали Червенські міста, захоплені в 1018 р. Болеславом Хоробрим (Історія УРСР, I, 1953, 62). 2. перех., перен. Боротьбою, працею, переконуванням і т. ін. домагатися чого-небудь. Він посувався [у натовпі] наперед уже повільно, але не відступав, одвойовуючи крок за кроком, щоб дійти до машини (Григорій Епік, Тв., 1958, 518); Здоровий поклик до життя, до праці знову відвойовував свої права (Яків Качура, II, 1958, 394); Щаслива і я. І горда. Адже це я тебе [коханого] відвоювала в тієї нечисті, адже це я витягла тебе з того бруду, в якому ти погрузав (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 123); Ми тут [у Каховці] одвоюємо землю у спеки (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 106). 3. тільки док., неперех. Закінчити, перестати воювати. Він мужик, йому земля потрібна, та й відвоював давно, ще на японській війні (Іван Цюпа, На.. ниві, 1958, 26). 4. тільки док., перех. Провоювати певний час. Одвоював своє Твердохліб (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 457).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Відвойовувати, -вую, -єш, сов. в. відвоювати, -воюю, -єш, гл. Отвоевывать, отвоевать, добыть силой. Я вас навчив би боронити що одвоювали вам козаки! — Який гаспид одвойовував нам наше добре, опріч нас самих. К. ЧР. 69. Царь іде войною на цього самого царя, шоб відвоювати у його другу дочку. Рудч. Ск. Я тебе від смерти відвоював. Рудч. Ск.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ВІДВОЙО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. перех. Війною повертати, відбирати що-небудь захоплене ворогом, супротивником або здобувати те, що йому належить. — За п’ятсот год [років] передніше один пра-пра-пращур-щур парапетів напав на наше царство і одвоював од нас оті землі, поля та сіножаті (Н.-Лев., IV, 1956, 32); Ярослав і Мстислав в 1031 р. відвоювали Червенські міста, захоплені в 1018 р. Болеславом Хоробрим (Іст. УРСР, І, 1953, 62). 2. перех., перен. Боротьбою, працею, переконуванням і т. ін. домагатися чого-небудь. Він посувався [у натовпі] наперед уже повільно, але не відступав, од-войовуючи крок за кроком, щоб дійти до машини (Епік, Тв., 1958, 518); Здоровий поклик до життя, до праці знову відвойовував свої права (Кач., II, 1958, 394); Щаслива і я. І горда. Адже це я тебе [коханого] відвоювала в тієї нечисті, адже це я витягла тебе з того бруду, в якому ти погрузав (Речм., Твій побратим, 1962, 123); Ми тут [у Каховці] одвоюємо землю у спеки (Бичко, Сійся.., 1959, 106). 3. тільки док., неперех. Закінчити, перестати воювати. Він мужик, йому земля потрібна, та й відвоював давно, ще на японській війні (Цюпа, На.. ниві, 1958, 26). 4. тільки док., перех. Провоювати певний час. Одвоював своє Твердохліб (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 457).

_Cловник

ВІДВОЙОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВОЮВАТИ, юю, юєш, док. 1. перех. Війною повертати, відбирати що-небудь захоплене ворогом, супротивником або здобувати те, що йому належить. - За п'ятсот год [років] передніше один пра-пра-пращур-щур парапетів напав на наше царство і одвоював од нас оті землі, поля та сіножаті (Н.-Лев., IV, 1956, 32); Ярослав і Мстислав в 1031 р. відвоювали Червенські міста, захоплені в 1018 р. Болеславом Хоробрим (Іст. УРСР, І, 1953, 62). 2. перех., перен. Боротьбою, працею, переконуванням і т. ін. домагатися чого-небудь. Він посувався [у натовпі] наперед уже повільно, але не відступав, од-войовуючи крок за кроком, щоб дійти до машини (Епік, Тв., 1958, 518); Здоровий поклик до життя, до праці знову відвойовував свої права (Кач., II, 1958, 394); Щаслива і я. І горда. Адже це я тебе [коханого] відвоювала в тієї нечисті, адже це я витягла тебе з того бруду, в якому ти погрузав (Речм., Твій побратим, 1962, 123); Ми тут [у Каховці] одвоюємо землю у спеки (Бичко, Сійся.., 1959, 106). 3. тільки док., неперех. Закінчити, перестати воювати. Він мужик, йому земля потрібна, та й відвоював давно, ще на японській війні (Цюпа, На.. ниві, 1958, 26).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

відвойовувати -ую, -уєш, недок., відвоюва́ти, -ю́ю, -ю́єш, док. 1) перех. Війною повертати, відбирати що-небудь захоплене ворогом, супротивником або здобувати те, що йому належить. 2) перех., перен. Боротьбою, працею, переконуванням і т. ін. домагатися чого-небудь. 3) тільки док., неперех. Закінчити, перестати воювати. 4) тільки док., перех. Провоювати певний час.

відвойовування -я, с. Дія за знач. відвойовувати 1), 2). Відвойовування захоплених земель.

відвойовуватися -уюся, -уєшся, недок., відвоюва́тися, -ю́юся, -ю́єшся, док. 1) тільки док. Закінчити воювати. 2) тільки недок. Пас. до відвойовувати 1), 2).

Ілюстрації