Царинник
Цари́нник, -ка, м. Сторожъ «царини». Лохв. у. Він був у нас царинником, доглядав царини, щоб ніхто не шкодив. Новомоск. у.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЦАРИ́ННИК, а, чол., розм. Сторож, охоронник на царині (у 1—2 знач.). — Паничу, загубили гарбуза! — крикнув непоміркований царинник і побіг ловити гарбуза, щоб догодити своєму паничеві (Нечуй-Левицький, III, 1956, 28); Він був у нас царинником, доглядав царини, — щоб ніхто не шкодив (Словник Грінченка). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 182.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ЦАРИ́ННИК, а, ч., розм. Сторож, охоронник на царині (у 1-2 знач.). — Паничу, загубили гарбуза! — крикнув непоміркований царинник і побіг ловити гарбуза, щоб догодити своєму паничеві (Н.-Лев., III, 1956, 28); Він був у нас царинником, доглядав царини,— щоб ніхто не шкодив (Сл. Гр.). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 182.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
царинник -а, ч., розм. Сторож, охоронник на царині (у 1-2 знач.).