Корито

Кори́то, -та, с. 1) Корыто, изъ котораго кормятъ животныхъ. Сим. 19. Корита не ходять до свиней, а свині до корита. Ном. У гуцуловъ корито = ночви. Шух. І. 248. Під корито підвернути. Одолѣть. Підвернемо тепер ми під корито ваших полковників та гетьманів. К. ЧР. 285. 2) Въ ручной мельницѣ: ларь, въ который падаетъ мука. Шух. І. 104, 146. 3) Русло рѣки. Частина грунту, по котрій тече річка, зветься річище, або корито. Дещо. 68. 4) Продолговатая ямка въ землѣ, выкапываемая дѣтьми при игрѣ въ місяць. Ив. 36. 5) Панцырь черепахи. Вх. Уг. 246. Ум. Кори́течко, коритце.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КОРИ́ТО, а, сер. 1. Дерев'яна довгаста посудина для годівлі або напування тварин, птиці. Посеред пасіки стояло корито з водою, прикритою різаною соломою (Панас Мирний, I, 1954, 281); Гуси з кабаном їдять щось з одного корита (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 480); // Довга дерев'яна посудина біля криниці, з якої напувають коней, худобу. Привів я до колодязя напувать коней, дивлюсь, нема цебра, нічим в корито натягать води (Олекса Стороженко, I, 1957, 114); Ось уже корови воду Із корита попили (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 25). 2. розм. Те саме, що річище. Збігши з шумом і шелестом із гір, вийшла [ріка] на рівнину і тече тихо, широко в гладкім, глинкуватім кориті (Іван Франко, VIII, 1952, 381); Частина ґрунту, по котрій тече річка, зветься річище, або корито (Словник Грінченка); Тут у кориті висхлого бурчака, облямованого по високих берегах червоним польовим маком, було безпечніше (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 342). 3. діал. Ночви. Дебелі пружні голі руки товклись у кориті, викидаючи лікті та.. розгортаючи шмат білизни (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 231).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Корито, -та, с. 1) Корыто, изъ котораго кормятъ животныхъ. Сим. 19. Корита не ходять до свиней, а свині до корита. Ном. У гуцуловъ корито = ночви. Шух. І. 248. під корито підвернути. Одолѣть. Підвернемо тепер ми під корито ваших полковників та гетьманів. К. ЧР. 285. 2) Въ ручной мельницѣ: ларь, въ который падаетъ мука. Шух. І. 104, 146. 3) Русло рѣки. Частина грунту, по котрій тече річка, зветься річище, або корито. Дещо. 68. 4) Продолговатая ямка въ землѣ, выкапываемая дѣтьми при игрѣ въ місяць. Ив. 36. 5) Панцырь черепахи. Вх. Уг. 246. Ум. кори́течко, коритце.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

кори́то — дерев’яна довгаста по¬судина для годівлі або напування тварин, птиці; спочатку це був ви¬довбаний стовбур дерева, і посуди¬на була призначена передусім для годівлі свиней: «Корита не ходять до свиней, а свині до корита»; невихованій людині кажуть: «Знай своє корито»; щоб підкреслити, що на легкий хліб завжди знай¬дуться охочі, кажуть: «Було б ко¬рито, а свині знайдуться».

Ілюстрації