Ковбок

Ко́вбок, -бка, м. Болѣе толстая часть дерева, уже отрѣзанная отъ вершины. Шух. І. 88. 177. Ум. Ко́вбчик. Вх. Зн. 26. КО́ВБОК, бка, ч., діал. Колода (див. коло́да1 1). Великий ковальський міх.. кидав довкола червоним полум’ям і обливав стоячого з клевцем коваля, що з розгоном підносив його на вбите в дубовий ковбок ковадло (Кобр., Вибр., 1954, 174); — А ти на той ковбок сядь, бо ослонів в мене нема… (Ірчан, II, 1958, 169).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 203.

Ковбок, бка, м. Болѣе толстая часть дерева, уже отрѣзанная отъ вершины. Шух. І. 88. 177. Ум. Ко́вбчик. Вх. Зн. 26.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 261.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КО́ВБОК, бка, чол., діал. Колода (див. колода 1 1). Великий ковальський міх.. кидав довкола червоним полум'ям і обливав стоячого з клевцем коваля, що з розгоном підносив його на вбите в дубовий ковбок ковадло (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 174); — А ти на той ковбок сядь, бо ослонів в мене нема... (Мирослав Ірчан, II, 1958, 169). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 203.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Ко́вбок, -бка, м. Болѣе толстая часть дерева, уже отрѣзанная отъ вершины. Шух. І. 88. 177. Ум. Ко́вбчик. Вх. Зн. 26. КО́ВБОК, бка, ч., діал. Колода (див. коло́да1 1). Великий ковальський міх.. кидав довкола червоним полум’ям і обливав стоячого з клевцем коваля, що з розгоном підносив його на вбите в дубовий ковбок ковадло (Кобр., Вибр., 1954, 174); — А ти на той ковбок сядь, бо ослонів в мене нема… (Ірчан, II, 1958, 169).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 203. Ковбок, бка, м. Болѣе толстая часть дерева, уже отрѣзанная отъ вершины. Шух. І. 88. 177. Ум. Ко́вбчик. Вх. Зн. 26. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 261.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

КО́ВБОК, бка, ч., діал. Колода (див. коло́да1 1). Великий ковальський міх.. кидав довкола червоним полум’ям і обливав стоячого з клевцем коваля, що з розгоном підносив його на вбите в дубовий ковбок ковадло (Кобр., Вибр., 1954, 174); — А ти на той ковбок сядь, бо ослонів в мене нема… (Ірчан, II, 1958, 169). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 203.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

ковбок • 1ковбок — бка, ч., діал. Колода (див. колода I 1)) … Український тлумачний словник • 2ковбок — Ковбок: колода [5;7] … Толковый украинский словарь • 3ковбок — іменник чоловічого роду діал … Орфографічний словник української мови

Ілюстрації