Вигинати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Вигина́ти, -наю, -єш, сов. в. вигнути, -ну, -неш, гл. Изгибать, выгибать, выгнуть. Вона вигинала стан, шию. Левиц. І. 294.

Сучасні словники

Надавати чому-небудь форми округлих згинів або дугоподібної форми. Озеро рівне, і чорний лебідь нечутно лине вздовж берега і вигинає до Юри свою довгу, немов не справжню, шию (Смолич, II, 1958, 11); Вигинаючи горбом спину, ліниво підійшла кішка (Донч., III, 1956, 115); Почувши волю, "Дончак" [кінь] дугою вигнув шию, .. переплигнув через паркан і пішов гуляти по луках (Чорн., Потік.., 1956, 289).

Ілюстрації

15.11.2018.jpg 1511.jpg 151.jpg 111.jpeg

Медіа

Див. також

Вигинатися Гнутися

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 372.

Зовнішні посилання