Невірниця
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 09:56, 29 жовтня 2021; A.tsarenok (обговорення • внесок)
Сучасні словники
Словарь української мови Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Невірниця, -ці, ж. Невѣрная женщина. Ой коні ж мої вороненькії, бодай ви поздихали: ой як я їздив до невірниці, чому не заржали? Гол. І. 262. Ум. невірничка.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
НЕВІ́РНИЦЯ, і, жін. Невірна, зрадлива жінка. Серед свого горя нагадав [Страхиня] собі свого хорта Карамана, — свиснув на нього, а той, мов блискавка, кинувся на невірницю жінку (Іван Франко, XVI, 1955, 16).
Орфографічний словник української мови
Неві́рниця іменник жіночого роду, істота
