Когутячий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:26, 28 жовтня 2021; A.kozachuk (обговорення • внесок)
Когутячий, -а, -е. Пѣтушій. Желех.
Зміст
Сучасні словники
Прикм. до когут 1. В тій хвилі явився обік нього гарний паничик у шапочці з когутячим пером (Іван Франко, II, 1950, 122); У високих шапках з когутячим пір'ям, з чорними вусами, вони [жандарми] могли налякати своїм виглядом (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 16).
Ілюстрації
Медіа
В тег EmbedVideo введен неверный id "re%26Animal" видео для сервиса "youtube".
Іншими мовами
rugissement(фр) https://translate.google.com/?hl=uk&sl=uk&tl=fr&text=%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D1%83%D1%82%D1%8F%D1%87%D0%B8%D0%B9&op=translate
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 207.