Штихіл

Штихіл, -хола, м. = Штрихіль. Волч. у.

1. Штихіл - Инструментъ (родъ желѣзной лопатки) для оскабливанія шерсти при выдѣлкѣ кожи. Вас. 157. Черниг. у., Сумск. у. (Волос видаляли штрихілем — залізною лопаткою) http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%88%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%85%D1%96%D0%BB%D1%8C

Сучасні словники

Штихіл - залізна лопатка для зіскоблювання вовни або шерсті при вичинці шкіри.

Стрихудець - паличка для вирівнювання шкіри; паличка для вирівнювання зерна.

Стрихулець, -льця, м. 1) Гладилка, палочка для выравниванія кожи. Вх. Зн. 67. 2) Палочка для выравниванія зерна въ мѣркѣ.

Китобі́йська лопа́тка, або фле́ншерна лопа́тка — знаряддя для білування туш китів. У китоловстві її використовують для зняття зі здобичі шкіри разом із підшкірним шаром сала, а також для подрібнення цієї сировини перед подальшим витоплюванням китового жиру.

Штри́хінь - інструмент для обскрібування шерсті.

Ілюстрації

Медіа

.

.

Додаткові дані

Можемо припустити, що штрихіль також використовувався не тільки для зняття шерсті, а й для зняття шкіри. Процес зняття шкіри має назву "білування". Білува́ння — зняття і первинна вичинка шкіри тварин, один з найдавніших і найпоширеніших промислів у багатьох народів, для яких важливими формами господарської діяльності були мисливство та тваринництво. При білуванні використовувався ключ, яким знімали шкіру. Саме прилади для зняття шерсті згадуються рідко, проте, ножі або просто гострі прилади для позбуття шкіри або шерсті цілком могли в минулих століттях бути схожими. Давня назва продукції чинбарів — «біла», тобто білована шкіра звіра. У давнину біли, отримані з малих хутрових звірів називали білками. Вважається, що назва «біла» походить від назви «біра», що є позначенням податі, з чим пов'язані і такі слова як бірувати, збирати, бірка та ін. Історія назв групи білка/біла/біра/бірка розглянута акад. Іваном Підоплічкою (1967).

Кушнір - той, хто виконує білування.

Основним реманентом у білуванні виступають різноманітні гаки для підвішування туш і різницькі ножі для зрізання шкіри. Крім того, при білуванні туш великих тварин допоміжними засобами можуть виступати піки, якими штовхають чи підтримують тушу. У китоловстві для зняття шкіри з кита застосовують особливу китобійську лопатку.

При білуванні тварин (наприклад, кролів, баранів, лисиць) їхні туші підвішують за задні лапи до гака або планки, закріпленої на мотузці і роблять спеціальні надрізи без пошкодження черева. Професійний білувальник змімає шкіру так, що жодний надріз не проникає глибше підшкірних сполучних тканин. Шкіру надрізають навколо щиколоток нижче колінного суглоба, потім продовжують розріз з внутрішнього боку задніх лап до анального отвору. Шкірку обережно відокремлюють від м'язів, підрізають плівки і знімають з хвоста і ніг. Після цього йде процедура зняття шкіри «панчохою». Її стягують вниз, в напрямку голови, обережно підрізаючи ножем плівки. З передніх лап шкірку стягують до суглоба і відрізають від туші разом з лапами (у дрібних тварин, зокрема, й у мисливських трофеїв). При зйомці шкурки з голови надрізають основи вушниць і продовжують стягувати її вниз, підрізавши навколо орбіталій.