Обаполи
Обаполи, нар. 1) По обѣимъ сторонамъ. 2) Вокругъ, во всѣ стороны. Упаде на могилу, туже, розливається, аж обаполи луна розлягається. Волч. у.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ОБА́ПОЛИ, присл., прийм., рідко. Те саме, що обабіч. Розлогий український степ широко розкинувся обаполи — рівний і плаский (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 488); Ячмені якось ураз сполохано розбіглися обаполи понад лугом, що горнувся до греблі (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 7); Той день настане, Здобута кровію пора, Коли воскресне, наш Богдане, Народ обаполи Дніпра (Максим Рильський, II, 1960, 210).
ОБА́ПОЛ «околиця» складне утворення, що виникло на основі словосполучення псл. oba poly «по обидва боки (по обидві половини)» (зн. в. дв.); р. [оба́пола] «околиця», [оба́поль] «тс.», [оба́пол] «біля, близько, навколо», [оба́полы] «тс.; околиця», [оба́польный] «сусідній, навколишній», бр. аба́пал «з обох боків», [абапо́льны] «спільний», др. обаполъ «з обох боків», п. obopólny «взаємний», ч. obapolně «взаємно», ст. obapol «з обох боків», obapolný «двосторонній, взаємний», слц. obapolný «тс.», схв. ст. obapol «по обидва боки»;
ОБА́ПОЛИ , ОБА́ПОЛ, присл., розм. 1. Те саме, що оба́біч 2. Довкола (у 1 знач.), у всі боки. 3. у знач. прийм., з род. в. Те саме, що оба́біч
Ілюстрації
|
|
|
|
