Пугарь

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Пугарь, -ря, м. Стаканъ. Шух. І. 101. Ум. Пугарчик.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПУГАР, я, ч., діал. — келих, кубок. Всі встали. Генерал пугар подвійний У руки взяв (Фр., XII, 1953, 358); Щоб трохи заспокоїтись, Кость Іванович навстоячки вихилив пугар бессарабського мерло [сорт вина] (Стельмах, І, 1962, 447).

Орфографія

Пугар - іменник, чоловічий рід, неістота

  • ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
  • Називний: пугар пугарі
  • Родовий: пугаря пугарів
  • Давальний: пугареві, пугарю пугарям
  • Знахідний: пугар пугарі
  • Орудний: пугарем пугарями
  • Місцевий: на/у пугарі на/у пугарях
  • Кличний: пугарю пугарі

Ілюстрації

Келих 2.jpg         Пугар3.jpg            Пугар.jpg

Цитати української літератури з використанням слова "пугар"

"Аж згодом, коли кельнер Родріго приніс дві пляшки кальвадосу, коли Горбатюк вихилив добрий пугар та обтер вуса долонею, Ряжанка зрозумів, у чому справа." Білик Іван Іванович - Танго

"Антох завагався, треба ж берегтися, щоб не пропити чортові душу, але згадав, що має гроші, він сам за себе розплатиться, і вихилив пугар" Іваничук Роман Іванович - Манускрипт з вулиці Руської