Хльостати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:40, 25 жовтня 2021; Bashkoliak.iff20 (обговорення • внесок)
Хльо́стати, -таю, -єш, гл. Стегать. Антосьо хльостав різкою на городі. Св. Л. 138. Те саме, що хльоскати.
- Бити, ударяти по кому-, чому-н. чимось гнучким; бити долонею; ляскати.
Есесівець не підпускав нікого. Він з реготом хльостав жінку по руках і по голові (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 247)
- Падаючи, дмучи, сильно ударяти, штовхати (про сніг, дощ, вітер).
В обличчя хльостав дощ, над лісом бив грім, стогнали сосни, під ногами плющало болото (Олекса Десняк, Опов., 1951, 84)
Ілюстрації
