Хлинути
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:10, 25 жовтня 2021; Bashkoliak.iff20 (обговорення • внесок)
Хлинути, -ну, -неш, гл. Хлынуть. І хлинули сльози; дрібні, дрібні полилися. Шевч. 172.
- Политися бурхливо, раптово, великою масою звідкись; ринути; раптово политися з очей (про сльози); сильно полити (про дощ).
Михайлина стримувала себе, але сльози, мов весняна злива, зрадливо хлинули з очей, впали на вогке волосся, обпекли ніжну шию дівчинки (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 199);
- Навально побігти кудись усією масою.
На горі, біля водокачки, бійці сірим потоком хлинули до залізної іржавої труби пити воду (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 307).
- Від хвилювання, зніяковіння та ін. станів раптово прилити в голову, обличчя (про кров).
Вся кров хлинула їй в обличчя. Стримуючи в собі образу, вона, не відступаючи, дивилась на розлюченого Жигая (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 11).
Ілюстрації