Згарячу
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:24, 23 жовтня 2021; Mashlapai.iff18 (обговорення • внесок)
Згарячу, нар. Сгоряча. Прости мене, я згарячу забувся. Шевч. 293.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник української мови (1970-1980)
Розгарячавшись, спалахнувши в пориві якого-небудь почуття. На зелені свята, під час вистави, Марків партнер палахнув ізгарячу в його з обрізу (Степан Васильченко, II, 1959, 124); Скривавлене коліно ниє, але згарячу він ще не відчуває різкого болю (Петро Колесник, Терен.., 1959, 38). Див. [1]
Див також
Гаряче[2]
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 37.
