Згарячу

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Згарячу, нар. Сгоряча. Прости мене, я згарячу забувся. Шевч. 293.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник української мови (1970-1980)

Розгарячавшись, спалахнувши в пориві якого-небудь почуття. На зелені свята, під час вистави, Марків партнер палахнув ізгарячу в його з обрізу (Степан Васильченко, II, 1959, 124); Скривавлене коліно ниє, але згарячу він ще не відчуває різкого болю (Петро Колесник, Терен.., 1959, 38). Див. [1]

Див також

Гаряче[2]

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 163.

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/