Провина

Провина, -ни, ж. Вина, проступокъ. АД. II. 62. За яку провину у холодну посадили його? НВолын. у. То се вони караються у його за провину, за гордощі без міри. К. Іов. 79. Ум. Провинка, прови́нонька. А за тоту провиноньку Бог би тя скарав. Гол. І. 294.

Сучасні словники

Емоційний досвід, який виникає, коли людина вірить або усвідомлює - точно чи ні - що вона порушила власні стандарти поведінки або порушила загальнолюдські моральні норми і несе за це порушення значну відповідальність. Провина тісно пов'язана з поняттям каяття, а також сорому.

Те саме, що вина. Мені було дуже ніяково. Я почував, що вчинив якусь провину, наробив клопоту мамі й татові (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 100); Колись за невласні провини Цурались мене і кляли (Іван Франко, XIII, 1954, 245);

Ілюстрації