Згубити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:04, 23 жовтня 2021; Mashlapai.iff18 (обговорення • внесок)
Згубити, -блю́, -биш, гл. 1) Потерять. Лучче з розумним двічи згубити, як з дурнем раз найти. Нос. 2) Погубить. Ой стій, не топися, марне душу згубиш. Чуб. V. 212.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник української мови (1970-1980)
ЗГУБИТИ - див. [1]
Див також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 525.
Зовнішні посилання
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Історико-філософський факультет}}
