Деренка
Деренка, -ки, ж. = Дере́н (дерево и плодъ). Угор.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДЕРЕ́Н, у, чол., бот. (Cornus).
1. Кущ або дерево родини кизилових з їстівними кислувато-солодкими ягодами; кизил. Вишні, черешні, груші, сливи угорки, тернослив, терен та дерен — все росло густими купами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 38); Кизил, або дерен — стара культура. Невибаглива до ґрунтів, морозостійка, вона дістала досить велике поширення (Вечірній Київ, 5.VI 1961, 4).
2. Ягоди цієї рослини.
ДЕ́РЕН, рну, чол. Поверхневий шар ґрунту, вкритий травою і трав'янистими рослинами, густо пронизаний їх коренями. Вона звеліла.. вистругать дерен і прочистити заступами доріжку (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 27); // Вирізані з цього шару пласти. Зрівняв землю, покрив дерном, Щоб ніхто не бачив, Де полягли Ґонти діти, Голови козачі (Тарас Шевченко, I, 1951, 143); Дерен для кріплення укосу [греблі] рекомендується укладати тільки восени (у вересні—жовтні), бо в жарку пору року він пересихає і гине (Довідник сільського будівельника, 1956, 52).
- ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
- Називний: дерен дерени
- Родовий: дерену деренів
- Давальний: деренові, дерену деренам
- Знахідний: дерен дерени
- Орудний: дереном деренами
- Місцевий: на/у дерені на/у деренах
- Кличний: дерене дерени
