Гурба

Гурба, -би, ж. = Юрба. Вх. Зн. 12.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГУРБА́, и, жін., розм. — те саме, що юрба (багато людей). Коли дивлюсь — ідуть якісь люди гурбою, і старі, й молоді, і дітвора (Марко Вовчок, I, 1955, 8); Заквакали жаби в болоті гурбою, Легесенька пара знялась над водою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 432).

• Відмінок однина множина
• Називний: гурба́
• Родовий: гурби́
• Давальний: гурбі́
• Знахідний: гурбу́
• Орудний: гурбо́ю
• Місцевий: на/у гурбі́
• Кличний: гу́рбо*

Синоніми

НА́ТОВП (велике скупчення людей, що перебувають десь або рухаються кудись), ЮРБА́, Ю́РМА́ розм.,ТОВПА́ розм.,Ю́РМИЩЕ підсил. розм.,Ю́РМИ́СЬКО підсил.розм.,З’Ю́РМИСЬКО підсил.рідше,ГУРБА́ заст.,ТИ́ЧБА заст.,ГУ́РМА́ діал.,ГАЛА́ЙСТРА діал.,ГЛОТА́ діал.,ТИ́ЖБА діал.;ТАБУ́Н розм.,ОТА́РА зневажл., СТА́ДО зневажл.,ОРДА́ підсил. розм., НАВА́ЛА кого або яка, підсил. розм. (безладний, неорганізований натовп); ЗБО́РИЩЕ, ЗБО́РИСЬКО, ЗБІГО́ВИЩЕ розм.,ЗБІГО́ВИСЬКО розм.,СХО́ДЬБИЩЕ розм.рідко,ЗДВИГ діал. (велике скупчення людей в одному місці); СТО́ВПИЩЕ, СТО́ВПИСЬКО, ТЛУМрозм.,СТОВКО́ВИСЬКО розм.,СТОВКО́ВИЩЕ розм. (безладне й тісне скупчення людей в одному місці); ТИСК розм.,ТИ́СНЯВА розм. (кого: народу, людей і т. ін. - тісне скупчення людей в одному місці); ВАТА́ГА розм.,БА́НДА заст. розм. (група людей, компанія, що зібралася разом для чого-небудь); ОРА́ВА розм. (галасливий і безладний натовп).