Тусан

Тусан, -на, м. = Стусан. Дати тусана. Шейк.

Сучасні словники

Словник української мови

СТУСА́Н, а, чол. — удар кулаком. Кулаки посипались на його плечі; супроводжений стусанами.., він.. взяв на плечі свій мішок з начинням (Іван Франко, I, 1955, 228); Таки дісталося Свербивусові кілька стусанів, але він розмахнувся навідліг, і кільце розступилося (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 46); Малий Лука чмихнув і враз замовк, діставши стусана від матері (Іван Багмут, Опов., 1959, 12); // Різкий удар ногою, коліном. З розгону вскочивши до камери, я спіткнувся і впав.. Підвестись допомагає мені дужий стусан ногою (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 105).

• ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
• Називний: стусан стусани
• Родовий: стусана стусанів
• Давальний: стусанові, стусану стусанам
• Знахідний: стусан стусани
• Орудний: стусаном стусанами
• Місцевий: на/у стусані на/у стусанах
• Кличний: стусане стусани