Сайдак
Сайдак, -ка, м. 1) = Сагайдак. Ой поїхав Венчеслав на коню гуляти, а повісив через плечі та сайдак багатий. Макс. Дзвенить над ним сайдак і лук мідяний. К. Іов. 89. 2) Годъ рыболовнаго сака. Вх. Пч. II. 23.
Сучасні словники
Словник української мови
САГАЙДА́К, а, чол.
1. Шкіряна сумка або дерев'яний футляр для стріл. З черепів убитих вони [скіфи] робили чаші для вина, а здерту шкіру вживали на виготовлення сагайдаків (Історія СРСР, I, 1956, 15); До пояса [воїна] були прив'язані меч і дерев'яний сагайдак, оздоблений бронзовою бляхою (Наука і життя, 7, 1968, 32); Схопився [цар] з місця, взяв свій лук і сагайдак зо стрілами (Іван Франко, IV, 1950, 141); З ранніх літ бродив Віктор по городах і гайках з луком і сагайдаком, усе мітив попасти стрілою в чорну ворону (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 86).
2. рідко. Те саме, що лук. Летіла [дівчина], як стріла, пущена з туго натягнутого сагайдака (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 29).
3. рідко. Чохол для рушниці, музичного інструмента тощо. — Я відв'язав від облавка і витяг із сагайдака дубельтівку (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 434).
- Називний: сайда́к сайдаки́
- Родовий: сайдака́ сайдакі́в
- Давальний: сайдако́ві, сайдаку́ сайдака́м
- Знахідний: сайда́к сайдаки́
- Орудний: сайдако́м сайдака́ми
- Місцевий: сайдаку́ сайдака́х
- Кличний: сайдаку́ сайдаки́
Ілюстрації
Див.також |
