Міра

Міра, -ри, ж. 1) Мѣра. Якою мірою міряєте, відміряється вам. Єв. Мр. IV. 24. У самого хазяїна ключ... мірою й одсипає. Г. Барв. 93. Жартуйте та й міру знайте. Левиц. Міри нема. Безмѣрно. Вона змалку начулась, що вона хороша міри нема. Кв. До міри. Въ мѣру, умѣренно. Як почуваєшся по силі та п’єш до міри, то горілка панує чоловікові. Полт. г. На одній мірі. На одномъ уровнѣ. Цього року вода у ставку разураз на одній мірі. Кіев. г. Над міру. Черезмѣрно; сверхъ силъ. Не в мою міру міряючи. Первоначальное значеніе: не ко мнѣ примѣряя. Обыкноdенно говорится, когда показываютъ на своемъ тѣлѣ мѣсто чужой болѣзни, и выражаетъ пожеланіе, чтобы показываемая болѣзнь не случилась у говорящаго. Аж отак, не в мою міру міряючи, рознесло йому щоку. Харьк. г. Жадною мірою. Никакъ, никакимъ образомъ. Не одпускають (прощальники) од себе жадною мірою. К. ЧР. 2) Мѣрка. Міру брати. Снимать мѣрку. 3) Мѣра длины для полотна; въ Галиціи равна 30 дюймамъ. А подзвінному дам сім мір полотна, шоби мені дзвонив цілий тиждень до дня; а дякові дам п’ять мір полотна, шоби мені псалтирь читав до дня. Грин. III. 285. Вироблене полотно мірить ткач мірою. Є то досить груба, звичайно чотирогранна палиця, що без головки має тридцять цалів. МУЕ. III. 22. Ум. Мірка, мірочка.