Приємність
== Приємність, -ности, ж. 1) Пріятность. 2) Удовольствіе.
1. Те, що викликає задоволення, втіху, радість і т. ін. Дуже був би радий побачитись з Вами ще раз, бо це, правду мовити, найбільша, приємність для мене (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 270); Всі здавалися милими, хорошими і говорили один одному тільки приємності (Іван Багмут, Записки.., 1961, 91); // Почуття задоволення, втіхи, насолоди і т. ін. Гомін задоволення пішов по слухачах. Щоб розтягнути приємність, Микола в цьому місці перервав розповідь і заходився розкурювати погаслу люльку (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 62); [Артур:] Одверто кажучи, я ніколи не відчував приємності від зустрічі з цими людьми (Вадим Собко, П'єси, 1958, 117); // ірон. Те, що викликає незадоволення, неприємність. Сю ніч цілісіньку якийсь пароход [пароплав] простояв коло Ореанди, не зважуючись посунутись ні сюди, ні туди в тумані — ото ще также приємність! (Леся Українка, V, 1956, 226); Голова була трохи тяжка, і ціле тіло було ліниве. От тобі приємності невиспаної ночі! (Осип Маковей, Вибр., 1954, 34).
З приємністю; Не без приємності — з почуттям задоволення, втіхи, насолоди. Марат Крицевий ішов вулицею і з приємністю слухав, як стукають закаблуки його міцних солдатських черевиків (Семен Журахович, Нам тоді.., 1968, 66); Не встигла жінка слова сказати йому на заперечення, як він раптом обняв її і поцілував. Кріпко і, як видно, не без приємності (Андрій Головко, I, 1957, 483); Мати приємність у сполуч. з інфін.: а) формула ввічливості, що вживається для пом'якшення стилю. Дуже ви засмутили мене звісткою про свою слабість, бо хоч не маю приємності знати Вас особисто, проте відчуваю живу симпатію до Вас (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 236); — Не знаю, чи ви, сер, мали приємність проглядати сьогоднішні газети, але там є низка статей з приводу вчорашнього інциденту (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 286); б) мати почуття задоволення, втіхи, насолоди від чого-небудь; в) (ірон.) мати неприємність. Я мав ще ту приємність, що в мене боліли зуби (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 418); Робити (зробити, справляти, справити) приємність: а) робити те, що викликає задоволення, втіху, радість. [Катрич:] Люблю робити людям приємність... (Захар Мороз, П'єси, 1959, 305); Бив годинник в ту мить на стіні, Й бригадир, щоб підкреслити чемність, Каже гостю: — Дозвольте мені Саме зараз зробить вам приємність (Степан Олійник, Вибр., 1957, 161); б) викликати почуття задоволення, втіхи, насолоди. Однак якщо Вам мої хартії справляють яку приємність, то писатиму частіше (Леся Українка, V, 1956, 73); Коли слідчий водить по папері автоматичною ручкою, хрести і медалі тихо дзвенять, що робить йому приємність, і він посміхається (Степан Чорнобривець, Визволення, 1949, 103).
2. Те, що викликає симпатію, прихильність. «Сей Шелевило-брехунець, — дума Хапко, — ..має в собі приємність»... (Марко Вовчок, VI, 1956, 280); Гашіца, спершись на бочку, не спускала ока зі свого милого, немов розкошувала його приємністю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 242); // Відчуття симпатії; прихильність. Цей острах, що він всмоктав в себе безліччю дрібниць від впливу обивательщини, нараз зник і натомість його обійняла.. приємність до цього чоловіка (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 329).
3. діал. Розвага. Він покинув столицю з її приємностями і забавами, покинув навіть школу (Іван Франко, II, 1950, 370); Колись він бридився скупістю, і не один гріш, кипений на дрібну приємність або позичений безповоротно приятелеві, — тепер ..пригнітав його (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 36); Діти прирекли вчителеві, що будуть чемні, прогулянка до лісу була одною з найбільших приємностей шкільних (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 109).
