Зімниця
Зімни́ця, -ці, ж. 1) = Зімівка. Черном. 2) Фруктъ, созрѣвающій поздно осенью. Кислиці зімниці. Грин. III. 200. Обтрусять у саду зімниці. Греб. 403. 8) Лихорадка. Вх. Уг. 241.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови
ЗИМНИ́ЦЯ, і, жін.
1. розм. Дерево, на якому до пізньої осені висять плоди. Уберуть добрі люди з поля, хліб. Обтрусять у саду зимниці (Євген Гребінка, V, 1957, 321).
2. діал. Гарячка, пропасниця. — Чи ти промокла, чи простудилася? Чи тебе зимниця б'є, чи ти й зовсім хора? (Іван Франко, I, 1955, 91).
Топографічні назви
Зімни́ця — річка в Польщі, у Люблінському повіті Нижньосілезького воєводства. Ліва притока Одри (басейн Балтійського моря).
Зимниця (болг. Зимница) — село в Добрицькій області в Болгарії. Входить до складу общини Крушари.
Зимниця (болг. Зимница) — село в Старозагорській області в Болгарії. Входить до складу общини Миглиж.
Зимниця (болг. Зимница) — село в Ямбольській області в Болгарії. Входить до складу общини Стралджа.
Ілюстрації
.jpg)
|
|
Джерела та література
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B8%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D1%96%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F
