Лелечий

Словник Грінченка

Лелечий, -а, -е. Свойственный, принадлежащій аисту.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник(1970-1980) ЛЕЛЕЧИЙ, а, е. Прикм. до лелека. Я ніколи ще не заглядав у лелечі гнізда (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 63).

Лелечий ЛЕЛЕ́ЧИЙ а, е. Прикм. до леле́ка. Я ніколи ще не заглядав у лелечі гнізда. (Л. Смілянський) За старою гіллястою грушею під глиняною урвистою горою тулилася присадкувата широка хата під очеретом, з лелечим гніздом на покрівлі і двома димарями. (П. Загребельний) Невдовзі зелена стіна застила Дідькову хижку від довколишнього світу, і тільки лелечий клекіт, вранішній димок із комина та стежка до річки, протоптана Дідьком в городніх нетрях, значили її. (В. Дрозд) Любимський дивився за лелечою хмарою, і йому хотілося кликнути, запитати, може, вони бачать. (Р. Іваничук)

Етимологія

ЛЕЛЕКА запозичення з тюркських мов;

• тур. крим.-тат. läiläk «лелека», аз. lejläk, кирг. leklek, каз. läjlek зводяться до перс. leklek, яке походить від ар. laklak «тс.»звуконаслідувального походження;
• припускалося звуконаслідувальне походження і на слов’янському ґрунті (Преобр. І 445; Младенов 272);
• р. [лекле́к] «біла чапля; лелека», болг. схв. лéлек «лелека»;