Лупати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:46, 10 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Лупа́ти, -па́ю, -єш, гл. Колоть, ломать. Срібні копита кремінь лупають. Чуб. III. 293. Остався він у Криму, лупає сіль вагову. Рудч. Чп. Сам Бог хліб лупав, та й нам давав. Ном. № 12280.
