Навидіти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:44, 9 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
І. Навидіти, -джу, -диш, гл. Любить. Він навидить цю дівчину. Борз. у. Вони мого дуже навиділи зроду. Федьк.
ІІ. Нави́діти, -джу, -диш, гл. Насмотрѣть, усмотрѣть. А в печі пироги кипіли, а його очі навиділи. Чуб. III. 425.
