Травиця

Трави́ця, -ці, трави́ченька, трави́чка, -ки, ж. Ум. отъ трава.

Сучасні словники

Травиця = трава
1. Рослина з однорічними зеленими м'якими пагінцями, які не дерев'яніють. Іду шляхом; сонце сяє, Вітер з травами говоре; Перед мною і за мною Степ колишеться, як море (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 106);
2. перев. мн., розм. Настій, відвар і т. ін. з лікарських рослин або самі ці рослини, що їх застосовують як ліки. Які села прохожала [проходила] — Болящих питала, І травами напувала І всім помагала (Тарас Шевченко, I, 1951, 537); — Вони, як могли, лікували його [пораненого], прикладали до рани різні трави (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 11).
http://sum.in.ua/s/trava

Фразеологізми

Хоч трава не рости — цілком байдуже. [Коваленко:] Завзятий конюх у тебе, Іване Петровичу. Шкода тільки, що він лише за свій колгосп думавша далі хоч трава не рости! (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 483)
Порости травою — давно перестати жити, загинути, лежати в могилі. — Нема Кирдяги. — А Прокопович? — І Прокоповича, і Череватого, і Нареченого, і Демида.. Погуляли, хай царствують... — Поросли травою (Олександр Довженко, I, 1958, 265)
http://sum.in.ua/s/trava

Ілюстрації