Кинутися

Кинутися. См. Кидатися.

Сучасні словники

Кинутися - кидатися
1. Швидко йти, бігти, прямувати кудись, до кого-, чого-небудь. Іде [пастух] до воріт і хоче відчинити замок, служебка кидається за ним (Леся Українка, II, 1951, 203)

// розм. Звертатися до когось за допомогою, порадою тощо. Кидалась я й до знахарів і до лікарів — ніхто нічого не врадив! ..Помер Павло (Марко Вовчок, I, 1955, 41)

// на кого — що. Нападати, накидатися. Вони зскакували з коней і кидались на втікачів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 350)

// У пориві почуття швидко прямувати, падати. Поліксена з плачем кидається в обійми Андромахи (Леся Українка, II, 1951, 261)

2. тільки недок. Швидко рухатися в різні боки; метушливо ходити, бігати тощо; метатися. Сполохані і сліпі кури кидались по горищі, падали в сіни на світ (Нечуй-Левицький, II, 1956, 360)

3. Плигати куди-небудь. По троє кидаються вони зі стартових тумбочок у воду (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 343)
// Швидко лягати, сідати. [Любов (кидається в крісло-колиску й приймає втомлену позу):] Ух, скільки ми гребли! (Леся Українка, II, 1951, 8)

4. Раптом сильно здригатися. Дарчин крик покрився голосом Юзі, що впала додолу, трясучись і кидаючись (Леся Українка, III, 1952, 635)
// Неспокійно перевертатися (уві сні). Натомлений до краю, я кидався уві сні, щось бубонів, кричав і комусь загрожував (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 59)
// тільки недок. Сильно битися (про серце). В неї щоки палали вогнем, а серце кидалось швидко (Нечуй-Левицький, II, 1956, 177)

5. Сплескувати, піднявшись до поверхні води (про рибу). Розбиваючи поранню тишину, Хвостом ударивши об сизувату воду, Враз короп кинувся (Максим Рильський, II, 1946, 214)

6. тільки недок., чим. Те саме, що кидати. — Ой лишенько! Хто це кидається поросям! — підняли ґвалт дівчата і розсипались на всі боки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 113).
http://sum.in.ua/s/kydatysja

Ілюстрації