Спірка

Спірка, -ки, ж. Споръ.

Сучасні словники

1. Серйозна суперечка; сварка. Казала [Гаїнка] тільки, що була в матері і там при їй сталася спірка в діда Дороша з сином (Борис Грінченко, II, 1963, 386); Онисько оселився в батьківській хаті доглядати москалевої худоби. І стала та худоба кісткою в горлі як в одного брата, так і в другого. Піднялася за неї спірка та ворожнеча між братами (Панас Мирний, I, 1949, 217); — Батька твого за землю з світу зжив Когут.. Підговорив Боярчука Микиту. Завели спірку за межі, і той мого Романа люшнею... Череп провалив... (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 46); Від безпросвітних злиднів Глущуки не знали й дня, щоб не було в їхній хаті спірки (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 9);

2. Сперечання, лайка. Марта, справді, пересилюючи себе, слухала пересуди, не бажаючи образити сусідку, а ще більше заводити з нею спірку (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 291). [Бути] в спірці — порвати стосунки, не розмовляти з ким-небудь. Марко в спірці з дояркою Санькою був, що своїх корів занехаяла, а Маркові заздрила, насміхалася... (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 13).

http://sum.in.ua/s/spirka

Іншомовні відповідники

англійська	dispute
італійська	controversia
французька	contestation

Ілюстрації