Гульвіса

Гульвіса, -си, м. , розм.
1. Гуляка, повѣса, шалопай. К. ЧР. 130. Котл. Ен. І. 33. Чуб. І. 245. А з яру та лісу, з собаками та псарями, їде пан гульвіса. Шевч. 472.
2. Той, хто любить гуляти (у 2-4 знач.), проводити час, влаштовуючи легковажні витівки, вигадки і т. ін. 1) А з яру та з лісу 3 собаками та псарями Іде пан гульвіса (Шевч., II, 1953, 131); 2) По той бік вулиць юрмились люди, цікаві знати, чим закінчиться засідання, або й просто роззяви та гульвіси (Смолич, Мир.., 1958, 366);

• Образно. Тільки баский вітер-гульвіса хизувався своєю невгамовною вдачею, гасав серед дерев, шматував стріхи (Рибак, Помилка.., 1956, 128).

Словники

Тлумачення у сучасних словниках

1. http://sum.in.ua/s/ghuljvisa
2. http://ukrlit.org/slovnyk/гульвіса
3. http://sum.in.ua/p/2/192/1

ГУЛЬВІСА

Гульвісою, як свідчать словники, є чоловік або молода людина, провідний пусте, не обтяжений обов'язками спосіб життя. Як правило, він егоїст, причому з деяким відтінком нарцисизму, оскільки відсторонене милування своєю персоною властиво його натурі. Ще одне його якість - безтурботна жорстокість, так як він не замислюється про наслідки своїх пустощів (які стосуються в основному жінок). Це вже не стільки легковажність, скільки цинізм, замішаний на егоцентричності. Крім того, гульвіса - це суб'єкт, який прекрасно знає людську природу, а жіночу особливо, оскільки його стиль життя "заточений" на отримання досвіду в сфері "наука пристрасті ніжною" (А. С. Пушкін). Тому він по найдрібніших ознаками може визначити всі нюанси почуттів, які викликає якої-небудь особи.