Чистість
Чистість, -тости, ж. 1) Чистота, отсутствіе грязи, copy. Желех. 2) Чистота духовная. Желех.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЧИСТОТА́, и, жін. Стан і властивість за знач. чистий 1, 2, 4—10. Непосидяча Онися вешталась до самого вечора по покоях та по пекарні, та по коморах, — і ввечері вже скрізь був порядок та чистота (Нечуй-Левицький, III, 1956, 84); Сад за огорожею вражає чистотою незвичайною. Все тут було скопане, прополене, висмикане, полите, підв'язане (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 22); Треба дбати про чистоту шкіри, пам'ятаючи, що шкіра — важливий орган обміну (Олександр Богомолець, Вибрані праці, 1969, 221); Глушак любив Івана Івановича за ясний розум і душевну чистоту (Олександр Довженко, I, 1958, 109); Спів Марини чарував чистотою і чесністю її юної душі, щирим уболіванням над долею нещасної дівчини (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 186)
Антоніми
Синоніми
1. чепурність
2. чистість
3. охайність